* * *

Невеликі міста Квебеку приймають 400 канадських солдатів, які тренуються для участі в операції НАТО в Латвії.
Солдати Збройних сил Канади тренуються в семи населених пунктах на південний захід від міста Квебек, щоб підготуватися до їхнього розгортання в Латвії в рамках операції НАТО.

* * *

Коли очі не зустрічають перешкод, серце б'ється швидше...

* * *

Ой, треба жити інакше,
бути іншим,
більше під небом
і серед дерев,
більш самотнім
і ближчим до таємниць
краси і величі.

Герман Гессе
з: Пекло можна подолати

* * *

Президент Байден називає президента Єгипту Ель-Сісі «президентом Мексики» після того, як він зробив зауваження на захист його пам’яті.

* * *

Колишній президент Бразилії Болсонару перебуває під слідством у справі про спробу державного перевороту
Колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару перебуває під слідством у рамках розслідування ймовірної спроби державного перевороту з метою утримати його при владі, повідомив один з його колишніх помічників.

* * *

Цей гамбургер на сніданок такий смачний, Боже мій, я забув сфотографувати та доїв його! Солодкий, солоний, загалом надзвичайно непереможний і приголомшливий

Віктор Ющенко: «Мрію побувати на Камчатці, у Долині гейзерів»

16:39 11.03.2006

Як Віктор Ющенко ставиться до Росії? Що таке український національний характер? За що глава держави міг би покритикувати самого себе? На ці та багато інших тем Президент України розмовляв з першим заступником генерального директора агентства «ИТАР-ТАСС» Михайлом Гусманом. Телеверсія інтерв’ю буде показана у програмі «Формула влади», що вийде в ефір на телеканалі «Росія» у суботу, 11 березня, о 16:00.

Фрагменти з інтерв’ю публікує газета«Известия».




– Ви обійняли найвищу державну посаду країни 23 січня минулого року. Як ви себе відчуваєте зараз, більш ніж рік по тому?

– Нашим головним завданням було забезпечити свободу, демократію, верховенство права. Думаю, ми із цим завданням справилися. Свобода слова в Україні сьогодні існує – тут докази не потрібні. Якщо говорити про свободу політичного вибору, про свободу політичної конкуренції – цього ми також досягли. Нам треба провести судову реформу, створити ефективно працюючу прокуратуру, підкріпити реальними справами тезу про верховенство закону. Це те, що стосується політики.

Що стосується економіки, то тут завдання було простішим: якщо зробити чесним уряд, прозорим – бюджет, прозорою – приватизацію, зробити більш зрозумілими податкові процеси, митні процеси й так далі, то від цього виграє національна економіка, це відчує на своїй кишені людина. Реальні доходи в країні виросли на 20%. Кожен українець став на 20% багатшим, ніж рік тому.

Завдання було таке: дати людині відчути, що демократична влада вигідна, що її треба берегти. Резерви Національного банку виросли у 2 рази. Від приватизації, наприклад, ми за рік отримали на 20% більше коштів, ніж за 10 попередніх років, разом узятих. Півтора роки тому ми говорили про тіньову економіку, що не працює на інваліда, на солдата, на вчителя. За минулий рік надходження в бюджет збільшилися на 63%. Причому не за рахунок збільшення темпів зростання валового продукту, а за рахунок виходу економіки з тіні.

– Якби ви встали на позицію опонента президента Ющенко, за що б ви самі себе покритикували?

– Що стосується соціальної тематики, то тут підстав для серйозної критики немає. Думаю, критична розмова може йти про економічне зростання.

– Рік тому на Майдані стояли десятки – можливо, сотні – тисяч людей. Яку роль вони відіграли в політичній долі України у ті дні?

– Ключову. Всі ми розуміли, що живемо в країні, якою керує режим, що не дає ні свободи слова, ні свободи виборів, що економіку цієї країни контролюють 5-7 олігархічних сімей, у тому числі родина президента. Але приводом для того, щоб мільйони людей вийшли на Майдан, стала фальсифікація виборів. Усі думали, що, організувавши чесні вибори, ми вирішимо проблему корумпованої влади. Але коли влада вдалася до фальсифікацій, коли змінити владу через вибори стало нереальним, на Майдан вийшли мільйони людей.

– Ви – людина романтичного складу, захоплюєтеся підводним плаванням, гірськими лижами. Чи не заважає романтика політичній прагматиці?

– Не заважає. Я такий, який є. Незалежно від того, чи я голова Центробанку, прем’єр-міністр або президент країни.

– Ви – люблячий чоловік, але випробовували дружину по-всякому – і в гори брали, і на 20 метрів під воду опускали. Я зі страхом думаю: якщо у вас з’являться нові захоплення, куди ви наступного разу візьмете із собою дружину?

– Я щоліта, щосезону хочу реалізувати свою завітну мрію – побувати на Камчатці, у Долині гейзерів.

– Ви ще й ліпите, і малюєте. Чи правда, що у вашому захопленні гончарною справою є особлива філософія, свій підхід?

– Береш верстат, береш грудку глини. Роки з 4 тому мені схотілося зробити скульптуру сина Андрія. Потім – якусь рибку, щоб свічники поставити. До цього має відчувати потяг кожна людина. Кожна людина – художник, архітектор, гончар. Тут нічого дивного немає.

– Ваш попередник на посаді президента, Леонід Кучма, написав книгу «Україна не Росія». А в чому все-таки полягає спільність двох держав?

– Було б помилкою, якби ми хотіли з України й з Росії робити кальку. Звичайно, ми різні, але звідси виникає бажання краще узнати один одного, співробітничати. Якщо немає інтересу, немає й предмета відносин. У двох наших великих народів – різна історія, оскільки ми жили кожний на своїй території, кожний зі своїми владою, уставами, традицією, культурою. Але це цікаво. Коли ми сьогодні говоримо про економіку, Росію завжди буде цікавити те, що є в нас, але немає в Росії. Україну буде завжди цікавити те, що є в Росії, але немає вдома.

Щоб наші економічні зв’язки були ефективними, вони повинні будуватися не на хаотичній моделі, а на продуманих правилах, протоколах, процедурах. Коли у нас сьогодні товарообіг становить 20 мільярдів доларів, він потребує десятків двосторонніх угод про торгівлю, про митницю, про прикордонників, про тарифи, про коридори. Тобто потребує культури відносин.

– 20 мільярдів - це межа? Або можна потенціал нарощувати?

– Звичайно, не межа, навіть по тих потужностях, ресурсах, які ми на сьогоднішній день маємо. Якби у нас сьогодні у формуванні економічних відносин домінувала не політика, а прагматика, ці показники могли б бути більше мільярдів на 5-10. У нас є таке гарне прислів’я: «Кінчай, батьку, торгувати, бо нема, чим здачі давати». Ми повинні зараз думати про формування принципів, які вивільняють капітал, послуги, рух товарів.

Звичайно, Україна – не Росія, але ми тяжіємо один до одного, як сусіди, вічні сусіди. І не тільки політично й економічно, але й гуманітарно. Це колосальний шар історії, що взаємно збагачує обидві нації.

– Ви з Володимиром Путіним належите до одного політичного покоління. Наскільки легко складається ваш діалог?

– Легко, запевняю. Імовірно, це те, що серйозно полегшує наші досить складні – на державному рівні – відносини. Ми дуже часто ведемо діалог з Володимиром Володимировичем. Обговорювані теми далеко не завжди солодкі. Але якщо ми друзі, якщо ми чесно служимо нашим народам, то треба сідати за стіл і вирішувати найскладніші проблеми. Знову-таки – менше політики, більше прагматики. Це стосується всього – питань енергетики, постачання або транзиту газу, тимчасового перебування Чорноморського флоту в місті Севастополі, демаркації кордону.

– Заитання зовсім з іншої сфери – яка ваша улюблена страва?

– Картопля в мундирі, якщо до неї додати, наприклад, дунайський оселедець, жирний такий.

– Мене не зрозуміють у Росії, якщо президент Ющенко скаже, що він зовсім не любить сало.

– Звичайно, люблю.

– Що таке типовий український характер? Сучасний українець – це хто?

– Він дуже добрий. Українці ніколи злими не бувають.

16:39 11 БЕРЕЗНЯ 2006 
Прес-служба Президента України Віктора Ющенка