* * *

Невеликі міста Квебеку приймають 400 канадських солдатів, які тренуються для участі в операції НАТО в Латвії.
Солдати Збройних сил Канади тренуються в семи населених пунктах на південний захід від міста Квебек, щоб підготуватися до їхнього розгортання в Латвії в рамках операції НАТО.

* * *

Коли очі не зустрічають перешкод, серце б'ється швидше...

* * *

Ой, треба жити інакше,
бути іншим,
більше під небом
і серед дерев,
більш самотнім
і ближчим до таємниць
краси і величі.

Герман Гессе
з: Пекло можна подолати

* * *

Президент Байден називає президента Єгипту Ель-Сісі «президентом Мексики» після того, як він зробив зауваження на захист його пам’яті.

* * *

Колишній президент Бразилії Болсонару перебуває під слідством у справі про спробу державного перевороту
Колишній президент Бразилії Жаїр Болсонару перебуває під слідством у рамках розслідування ймовірної спроби державного перевороту з метою утримати його при владі, повідомив один з його колишніх помічників.

* * *

Цей гамбургер на сніданок такий смачний, Боже мій, я забув сфотографувати та доїв його! Солодкий, солоний, загалом надзвичайно непереможний і приголомшливий

Спустошення парламенту

04:27 08.08.2007

Опозиція була не готова так швидко взяти владу, інакше б вона потурбувалась про якість своїх партійних списків. Після потужного відходу реальних лідерів трьох фракцій у виконавчу владу, відповідні партійні утворення опинилися перед дилемою – що робити з кадровою порожнечею, її треба чимось (кимось) заповнити.

Олександр Зінченко звільнив посаду віце-спікера, яка є квотою СДПУ (о), про що слушно нагадав Шуфрич. Місце в парламенті займе член СДПУ(о), наступний за партійним списком, а от посаду заберуть нашоукраїнці. Начебто Костенко. Але він, як лідер УНП, пручається щодо влиття своєї політичної сили у єдину президентську партію, пророкує розпад “Нашої України” на дрібніші фракції, та й партія його назвою тепер дуже вже нагадує номінального конкурента партії спікера. Після виходу з КПУ Олійника експерти пророкують відставку Мартинюка, хоч він і нагрів місце першого віце-спікера, отриманого ним унаслідок рокіровки АП Медведчука-Кучми: комуністи голосують за Васільєва-генпрокурора і отримують посаду в керівництві парламенту. Тепер змінилась політична конфігурація, комуністи вчасно не зорієнтувались у політичній ситуації, і тепер мали б здати свої позиції в парламентському керівництві. Але чи матиме “Наша Україна” кого висунути на цю посаду? Хіба що б?ютівець Матвієнко політично готовий до подібного. Але тоді хто кермуватиме фракцією блоку Юлії Тимошенко?

Найбільша боротьба заповідається за бюджетний комітет, звільнений Порошенком. На нього начебто претендує Асадчев, але його популізм у сесійній залі не сприяє такому призначенню. Людмила Супрун і Коновалюк належать не до тих фракцій, а Майстришин, який вчасно зорієнтувався, перейшовши до фракції Литвина, у самого Литвина особливої довіри не викликає, про що свідчить відсутність його прізвища у складі політради Народної партії.

Звільнений Томенком комітет з питань свободи слова може посісти Володимир Яворівський. Але з ним теж проблеми – не вирішене питання Національної спілки письменників України, яку він незаконно очолює (на час виборів він був членом партії “Реформи і порядок”, що суперечить статуту Спілки і закону “Про творчі спілки”, а також порядкує бюджетними та позабюджетними коштами, фактично займаючись господарською діяльністю, що прямо заборонено Конституцією України). Є проблеми і зі свободою слова у самого Яворівського – він постійно судиться з виданнями, що мали сміливість виступити проти нього публічно і запровадив жорстку цензуру в органі НСПУ “Літературна Україна”, яка частково фінансується з бюджету держави. А хто крім Яворівського? Важко сказати.

Комітет з питань Євроінтеґрації, звільнений Тарасюком, нашоукраїнці очолити не можуть – нема кому. Олег Зарубінський, заступник Литвина у Народній партії, добре надається на цю посаду. Він переконаний прихильник євроінтеґраційного вектора України, послідовний політик, який має свою чітку позицію, знає, чого хоче, в партії очолює зовнішньополітичну діяльність і після її імовірної перемоги на наступних парламентських виборах буде непоганим політичним міністром закордонних справ в уряді Литвина.

Литвин вже переконався у кадровому спустошенні парламенту – відкриття сьомої сесії скидалося на свято в пустелі. День уряду з питань оздоровлення дітей тільки підтвердив це враження – проблема зацікавила аж вісімнадцять депутатів у залі і кількох урядовців. Проте спікер все ще панічно боїться формування нової більшості. Він стверджує, що вона йому не потрібна. Але вона потрібна уряду Ющенка-Тимошенко: через парламент треба провести чимало непопулярних кадрових і законодавчих рішень: нового генпрокурора, членів нацради з питань телебачення і радіомовлення, закони про кабінет міністрів і опозицію, виборчі закони, завершення конституційної реформи, адміністративна реформа тощо. Литвину зручно керувати парламентом, де єдина консолідуюча фігура – він сам. Але з кожним днем президент Ющенко показує свій характер -- і своїм, і чужим, а на одному з круглих столів один з чільних бізнесовців невипадково обмовився “Юлія Володимирович”, чітко означивши мужність прем'єра, її тверду настанову на переможну ходу у майбутній парламент і збереження за собою посади прем'єра. Силовики Луценко і Турчинов докладуть максимум зусиль до того, щоб так і сталося. Ставка Литвина на послаблення Тимошенко через невдале прем'єрство вже не виправдала себе. Тимошенко чітко заявила, що не потерпить паралельних кабмінів у вигляді відомств Зінченка і Порошенка. Зінченко дав публічний задній хід, але виконувати непритаманні голові канцелярії президента обов'язки не перестав, ще й заявив, що канцелярія стане мозковим центром держави, бо туди наберуть випускників Кембріджа і Сорбонни (а що ж робити випускникам українських вузів?) і вже набрали таких “інтелектуалів з незаплямованою політичною репутацією”, як Кремень, Моцик та інші. Порошенко мовчить, і це мовчання не віщує нічого доброго. Проте, як слушно зауважують політичні спостерігачі, Тимошенко не ставила за мету своєю заявою відвоювати собі урядові повноваження, а радше намагається перекласти відповідальність за проколи і непопулярні рішення свого уряду у майбутньому на відомства Зінченка і Порошенка. Вони, здається, не проти такої ролі.

За великим рахунком парламент, обраний 2002 року, вичерпав себе. Зінченко слушно зауважив – виконавча влада сформована революцією, а парламент все ще дореволюційний. Та й того парламенту, за який голосували у 2002 році українські виборці, давно нема. Литвин вже не лідер Заєди і не ставленик Банкової, комуністи втратили будь-який електоральний ґрунт під ногами, а отже і політичну перспективу. “Єдина Україна”, “Демократична Україна”, “Демініціативи”, “Союз” – за них ніхто на виборах не голосував. Бют, НУ і СПУ вже при владі, отже – перебирають на себе повноваження виконавчої влади, проти якої голосували виборці, голосуючи за ці політичні сили. Якби політичні сили були фінансово, морально і законодавчо готові до парламентських виборів, їх варто було б провести уже на початок літа. Акурат у вересні увели б у дію нову Конституцію. У вересні можна було б провести окремо від парламентських і муніципальні вибори. Тоді б влада оновилася повністю. Це вигідно всім, щоб не повторилася ситуація початку дев'яностих, коли переможці пожлобились на нові вибори – і втратили все.

Роман КУХАРУК,

Літературний форум, спеціально для pro.ua